Від сумної дати початку повномасштабної агресії росії проти України минув вже 1 рік. Ми рахували кожен день … 2022 рік видався найважчим в історії нашої незалежної країни!

24 лютого – дата, яка змінила мирне життя кожного з нас! Відважний український народ ціною своїх життів боронить не лише себе, а й увесь світ.

Сьогодні кожен українець та українка бачать своє майбутнє у мирній державі і з міцними союзниками! Українці не зупиняються – створюють, будують, навчають, розвиваються, відновлюють…

Ми щиро дякуємо всім нашим воїнам! Ми схиляємо голови, віддаючи шану тим, хто віддав життя за нас…

Наша боротьба триває. Україна чинить опір і ми усі впевнені – перемога буде нашою!

БІЛЬШЕ ФОТО

Мій форт ✊🇺🇦❤️ | By Irene | FacebookМій форт ✊🇺🇦❤️

Це зараз тут світло і тепло....

У лютому 2022 року почалося повномаштабне вторгнення в Україну рашистами. 28 лютого 2022 року Русанів прийняй перший бій. Річка Трубіж стала рубежем зіткнення. З 02 березня почалася масова евакуація цивільного населення. В селі залишилася невелика кількість людей.

Бої тривали до 30 березня 2022 року. Мешканці громади героїчно протистояли ворогу, використовуючи всі можливі засоби, щоб зупинити ворога. Легендарна 72 бригада на чолі з народним Героєм Андрієм Верхоглядом боронила наш напрямок. Через масовані обстріли зруйновано 212 будинків, 46 із яких вигоріли дощенту. 02 березня 2022 року було пошкоджено будівлю школи: танковий удар в стіну (бібліотека), вибиті вікна, побиті двері, посічений дах, зруйновані системи опалення та водопостачання. Тривають роботи по відновленню

Русанівська гімназія після ремонту

Олег Семенченко - Легендарний Семен

заступник командира 3 роти 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців 💪🇺🇦- легендарний «Семена»
Олег Семен - один з тих героїв, хто з побратимами стримали наступ на Київ!

✊Саме бої під Броварами березні 2022 не дали росіянам підібратися до лівобережжя Києва.
Відомі кадри, на яких наші військові нищать цілу колону російських танків, були зроблені саме там.
Одним з таких сіл, справжньою фортецею Броварів - став Русанів.

🤜🤛Жителі нашого села, попри ризик загибелі, допомагали військовим рити окопи, передавали розвіддані, годували наших захисників. І цього точно ніколи не збагнути ворогу.

Якось в розмові Олег пригадував:
💬 «Такої навали техніки ми не бачили ніколи. Все палало! Я сказав, що відступати нема куди, інакше Києва не буде.»

Легендарний «Семен», улюбленець Русанова. Велетень з чарівною посмішкою і добрими очима, які одразу стають мокрими, як тільки бачить діток з малюнками… розчулюється від одного тільки на них погляду.

Герой нашого сьогодення, який виборює незалежність і суверенітет нашої держави України з 2015 року! Це захисник, командир, який пройшов Іловайськ і Краматорськ, Слав'янськ і Ізюм, Суми, Харків, Авдіївку і наш Форт Р!

Незважаючи, що переніс ряд поранень і контузій, складні операції і реабілітації, похоронив дружину і залишився з двома неповнолітніми дітьми, він продовжує і сьогодні обороняти нас від окупанта!

Семен закоханий в Русанів, а русанівці полюбили всім серцем його і всю «сімдесятдвійку».

Семен пригадує кінець лютого 2022: «наші бійці почали окопуватись, коли дізнались, що на них суне колона танків. Аж тут сталось те, від чого я вперше розгубився, — на велосипедах хмарою їхали русанівці з лопатами і питали: «Командире, де тобі копати?»
Люди допомогли облаштувати оборону і не хотіли йти, коли насувалась колона техніки росіян, продовжували окопувати Русанів. Це запам’яталося найбільше, врізалось в пам'ять Семена назавжди…

Пригадуєте знаменитий текст, від якого сльози навертаються? Він був поширений тисячі разів. Мабуть, його можна було написати про сотні сіл нашої України, але він про Русанів, Перше Травня:

📃 “Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потрохі копати почали.. не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о@уїв від того, що побачив... знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і пі@дують шось сажать... оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, всі... пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?... у мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...
за кілька днів суне на нас колона ка@апської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать, танкі пі@дують... тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить, хлопці, танки ка@апські пі@дують, шо дєлать??? кажіть, як помагать???... на мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм, бігом назад... ану, по хатам!!!! та ніхто й не думає.... кричу знов, по хатам, б@дь... бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! я малих свої пару смикнув, кажу розверніть бігом їх додому! підбігає до мене мужик, 73 роки і каже, синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть... зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу... клянусь, я чуть не здурів з цих людей...
бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танкі, бехі, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90... малі хлопці мої спрацювались, крошать... під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... малі мої кажуть, може отдохнем?... я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю... дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі@дуть бігом місцевим хати тушить... я знов плачу... не можу на це дивиться і сам біжу помагать... 💙💛