Зустріч старого Нового року (Щедрування)

На українських землях з 1918 року діє григоріанський календар, і дата Нового року зараз збігається з європейською.

Але в народі не могли відмовитися від старовинного звичаю і продовжували між Різдвом і Хрещенням святкувати Новий рік (він перейшов з 1 на 14 січня), увібравши в себе обрядовість і релігійно-культовий зміст, які накопичували попередні покоління.

Так у нас з’явився Старий Новий рік, який святкують у ніч з 13 на 14 січня. В цей час, починаючи з Різдвяного Святвечора, продовжуються зимові Святки (від слова «святити», прославляти Ісуса Христа), які закінчуються Хрещенським Святвечором (18 січня).

Напередодні Старого Нового року наступав Щедрий вечір з щедрою кутею, скоромною їжею і веселою Маланкою, яка полюбляла веселощі та пустощі.

Свято побутувало майже у всіх регіонах України і проходило під акомпанемент щедрівок.

На більшій частині України на другий Святвечір (Щедрий вечір) співали дуже відому нині щедрівку «Щедрик»:

Щедрик-щедрик-щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Стала собі щебетати,

Господаря викликати

Вийди-вийди, господарю,

Подивися на кошару:

Там овечки покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова.

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик-щедрик-щедрівочка,

Прилетіла ластівочка…

Щедрий вечір розповсюджений на Гуцульщині, Наддніпрянщині, Східному Поділлі. Для цього вечора ще характерний обряд, який символізував добробут. На столі ставили калачі, пироги (спеціально пекли паляницю «Маланку»), а батько ховався за ними від дітей і питав у них: «Чи ви мене не бачите?» А малі у відповідь «Ні, не бачимо…» Тоді батько приказував: «Дай, Боже, щоб і на той рік так само мене не бачили»…

В Русанівському НВО учні молодших класів,і вчителі Русанівського навчально-виховного закладу, згадали традиції святкування Маланки, які збереглися з давнини, і теж защедрували вже з самого ранку!

Адже дуже важливо пам’ятати: передаючи традиції з покоління в покоління - ми зберігаємо нашу культуру…